Фармакологія гінекологічних онкозахворювань Онкогінекологія - GMKA - Global Medical Knowledge Alliance (2025)

Підписуйтесь на новини

Підпишіться на новини та отримуйте останні актуальні статті

Рак ендометрію

Рак ендометрію є найпоширенішим видом гінекологічного раку у США, у світі цей вид раку на шостому місці. На локалізованій стадії рак ендометрію діагностують у 67% пацієнток, через що показник п’ятирічної загальної виживаності складає 81,3%. Найчастіше у таких групах пацієнток рак на локалізованій стадії підлягає хірургічному лікуванню (тотальна гістеректомія, двостороння сальпінго-оваріоектомія) з одночасним визначенням стадії.

Променева або гормональна терапія (ВМС на основі прогестинів) є методом лікування у тому випадку, якщо пацієнтка не потребує хірургічного втручання. Спочатку рак ендометрію лікують препаратами платини в комбінації з таксаном (та/або гормональною терапією для пацієнтів з низькодиференційованими або неактивними пухлинами). Ці багатокомпонентні схеми хіміотерапії важко переносяться через коротку безрецидивну виживаність (БРВ), і, як правило, у пацієнтів виникають місцеві або віддалені рецидиви.

З метою визначення найбільш оптимальної терапії системна терапія рецидивуючого або метастатичного раку ендометрію вимагає аналізу пухлинних біомаркерів. Клінічно важливими біомаркерами є мікросателітна стабільність (microsatellite stability, висока MSI або невисока MSI), мутаційне навантаження пухлини (tumor mutational burden, TMB), ММР мутація (deficiency MMR, dMMR) та HER2-позитивність.

Якщо у пацієнтки виявлено захворювання з високим TMB (TMB-H), MSI-H/dMMR, то вона підлягає лікуванню пембролізумабом. При виявленні у пацієнтки пухлини не-MSI-H/не-dMMR їй призначають лікування ленватинібом і пембролізумабом або повторне лікування комбінованою терапією платина-таксан. Пацієнткам з HER2-позитивною серозною карциномою матки призначають лікування платиною і таксаном з трастузумабом.

Рак яєчників

Основною причиною смерті жінок із онкогінекологічними захворюваннями є рак яєчників, що становить п’яту за частотою причину смерті серед жінок. Згідно з оцінками у 2022 році буде зареєстровано 19 880 нових випадків захворювання на рак яєчників та 12 810 смертей. Більшість випадків цього захворювання діагностується на пізній стадії, що і є причиною невтішних результатів лікування.

Загальна 5-річна виживаність становить 49,7%. Стандартне лікування включає в себе хірургічне втручання та хіміотерапію препаратами платини. Зазвичай хірургічне втручання містить двосторонню сальпінго-оваріоектомію, гістеректомію, оментоектомію та резекцію будь-якого іншого грубого видимого захворювання. Найпоширенішим гістологічним підтипом раку яєчників є епітеліальний.

З метою оцінки ризику після патологоанатомічного підтвердження діагнозу раку яєчників пацієнтки повинні бути направлені на генетичну експертизу та на дослідження соматичних клітин і клітин зародкової лінії. Після завершення терапії першої лінії пацієнтки можуть отримувати підтримуючу терапію бевацизумабом або пероральну хіміотерапію (олапарибом або нірапарибом).

Після первинного лікування спостерігається висока частота рецидивів (~70-80%), більшість з яких важче піддається лікуванню, через що таке лікування дуже часто є невдалим. Рак яєчників, який після хіміотерапії першої лінії із препаратами платини, рецидивує більш ніж через 6 місяців, називається «платиночутливим», а той, що рецидивує менш ніж через 6 місяців, – «платинорезистентним».

Для пацієнток із чутливим до платини раком яєчників пропонують хіміотерапію дублетом на основі платини. Пізніше їм можуть призначати підтримуючу терапію інгібітором PARP або бевацизумабом. Результати ж лікування пацієнток з резистентним до платини раком яєчників, як правило, погані та характеризуються низькою частотою відповіді на подальшу хіміотерапію і середньою тривалістю життя менше 12 місяців.

Рак шийки матки

Рак шийки матки у жінок посідає четверте місце серед найпоширеніших злоякісних новоутворень у світі (після раку молочної залози, колоректального раку та раку легенів). Лікування цього виду раку визначатиметься залежно від стадії на момент встановлення діагнозу, наявності чи відсутності метастазів, розміру самої пухлини та стану пацієнтки. 44% діагнозів раку шийки матки встановлюється на ранній стадії, що виливається у показник 5-річної загальної виживаності, який становить 92%.

На ранніх стадіях основним методом лікування раку шийки матки є хірургічне втручання. Пацієнтки з ранніми стадіями та ознаками високого ризику захворювання часто отримують лікування ад’ювантною хіміотерапією у поєднанні з променевою. Відповідно до рекомендованих настанов хіміотерапія для цієї комбінації містить лікування препаратами платини (щотижнево цисплатин або карбоплатин) у поєднанні з променевою терапією (п’ять-шість тижнів).

Рак шийки матки (на відміну від вищеописаного раку), виявлений на пізніх стадіях або рецидивуючий і вже неоперабельний, або такий, що не піддається лікуванню променевою терапією, лікується системною хіміотерапією (часто у вигляді подвійної або потрійної терапії).

У даній ситуації можна використовувати такі варіанти лікування: платину в комбінації з таксаном; платину і таксан у комбінації з бевацизумабом; топотекан у комбінації з таксаном і бевацизумабом; топотекан у комбінації з цисплатином. Для пацієнтів з PD-L1-позитивним захворюванням рекомендовано застосування пембролізумабу (у комбінації з хіміотерапією або при прогресуванні захворювання після хіміотерапії). При прогресуючому захворюванні ефективним методом лікування є поєднання хіміотерапії з монотерапією (зокрема такі препарати, як тизотумаб-ведотин, пеметрексед, топотекан і гемцитабін).

Токсичність препаратів за класами

Мієлосупресія

Мієлосупресія – поширений і очікуваний побічний ефект лікування цитотоксичною хіміотерапією. Нейтропенія та тромбоцитопенія – токсичні явища, які вимагають призупинення лікування з можливим подальшим зниженням дози, тоді як анемія не завжди потребує зменшення дози, але може потребувати переливання крові.

NCCN класифікує режими хіміотерапії на основі ймовірності того, що вони спричинять нейтропенію. Режими, віднесені до групи високого ризику, вимагають застосування профілактичної підтримки гранулоцитарним колонієстимулюючим фактором (Г-КСФ). Наразі для лікування онкологічних хворих в гінекології існує лише декілька препаратів цієї категорії, зокрема доцетаксел і топотекан.

Більшість препаратів, що застосовуються в гінекологічній онкології, класифікуються як середнього або низького ризику, тобто первинна профілактика не рекомендується, вторинна ж профілактика рекомендована пацієнтам, які вже перенесли нейтропенію або фебрильну нейтропенію, що вимагає відтермінування терапії. Для профілактики нейтропенії у цих пацієнтів одними з найпоширеніших препаратів є філграстим, ТВО-філграстим, пегфілграстим та їх відповідні біосиміляри.

У випадках тромбоцитопенії рішення щодо переливання тромбоцитарної маси, зменшення дози препарату та застосування роміплостиму необхідно приймати індивідуально, з огляду на кожен конкретний випадок.

Нудота та блювання

Нудота та блювання – найпоширеніші побічні симптоми, з якими стикаються пацієнти, що проходять хіміотерапію. Нудота може призвести до втрати апетиту, зменшення споживання їжі та води, у складніших випадках – до значного зневоднення і втрати ваги. Профілактика нудоти є ключовою для пацієнтів, які отримують лікування, тому при виникненні даних побічних симптомів необхідно контролювати пацієнта, призначивши необхідне лікування.

Усі внутрішньовенні та пероральні хіміотерапевтичні препарати NCCN класифікує на основі їхнього еметогенного потенціалу. При злоякісних новоутвореннях високого ризику використовують похідні платини та препарати групи PARPi, усі інші препарати класифікуються в групи ризику від мінімального до низького.

Схеми антиеметичної терапії мають бути адаптовані до категорії ризику препарату і включати комбіновані або однокомпонентні протиблювотні засоби. Для профілактики нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією, використовуються основні класи антиеметиків – антагоністи рецепторів NK1, антагоністи рецепторів 5HT3, кортикостероїди та оланзапін. Нудоту, яка виникає попри відповідну протиблювотну премедикацію, можна лікувати за допомогою бензодіазепінів, фенотіазинів, прокінетиків, галоперидолу та канабіоїдів.

Важливо оцінити тип нудоти пацієнта, оскільки це допоможе визначити варіанти лікування. Наприклад, пацієнтів з передчуттям нудоти слід лікувати інакше, ніж тих, хто відчуває нудоту через порушення моторики шлунково-кишкового тракту.

Периферична нейропатія

Платина і таксани належать до групи хіміотерапевтичних засобів, що дуже часто є причиною периферичної нейропатії (ПН). На жаль, наразі немає спільної ідеальної стратегії профілактики ПН, тому ключовим залишається лікування даними препаратами.

Проявами ПН може бути оніміння, поколювання, печіння, біль, при повторному введенні відповідного препарату стан хворого може погіршуватися, тому при наявності ПН необхідно зменшити дозу ліків або розглянути можливість застосування альтернативних препаратів, якщо підтримуюча терапія та зменшення дози не дають бажаного ефекту.

Рекомендації ASCO з лікування ПН включають в себе ряд препаратів: пацієнтам з больовою формою нейропатії рекомендовано дулоксетин, селективний інгібітор зворотного захоплення норадреналіну та серотонінуд. Можуть розглядатися і такі препарати, як трициклічні антидепресанти (амітриптилін і нортриптилін) та аналоги ГАМК (габапентин і прегабалін).

Артеріальна гіпертензія

Перед початком застосування інгібітора VEGF пацієнтам слід провести скринінг на наявність артеріальної гіпертензії. У разі наявності артеріальної гіпертензії слід підібрати якісну антигіпертензивну терапію та стабілізувати артеріальний тиск.

Доведено, що ранній початок прийому антигіпертензивних препаратів зменшує кількість ускладнень та може запобігти або мінімізувати гіпертензію під час продовження лікування. Хоча жоден специфічний антигіпертензивний засіб не забезпечує кращого контролю гіпертензії, спричиненої бевацизумабом.

Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, бета-блокатори та блокатори кальцієвих каналів є одними з найпоширеніших засобів для лікування артеріальної гіпертензії, спричиненої інгібіторами ангіогенезу. Застосування бевацизумабу слід тимчасово призупинити у пацієнтів з тяжкою, неконтрольованою артеріальною гіпертензією та відмінити у разі виникнення гіпертонічного кризу або гіпертонічної енцефалопатії.

У випадках артеріальної гіпертензії, спричиненої ленватинібом, слід розглянути можливість коригування дози, якщо артеріальний тиск не контролюється за допомогою антигіпертензивних засобів або якщо гіпертензія стає рецидивуючою чи персистуючою.

Рекомендоване зниження дози ленватинібу при раку ендометрію: 20 мг на добу -> 14 мг на добу -> 10 мг на добу -> 8 мг на добу.

Виразки у ротовій порожнині

Мукозит визначається як пошкодження слизової оболонки в ротовій порожнині, глотці, гортані, стравоході та інших ділянках шлунково-кишкового тракту, яке виникає внаслідок лікування раку (ліпосомальний доксорубіцин). Попередження та навчання пацієнтів є ключовими факторами профілактики мукозиту.

Профілактика включає в себе дотримання гігієни порожнини рота (чищення зубів зубною щіткою з м’якою щетиною), дієти з виключенням грубої, хрусткої або абразивної їжі. Короткочасне полегшення пацієнтам може принести полоскання ротової порожнини.

При мукозиті можливе призупинення прийому ліпосомального доксорубіцину до зникнення симптомів. У тяжких або персистуючих випадках можна розглянути можливість зменшення дози ліпосомального доксорубіцину.

Долонно-підошовна еритродизестезія (ДПЕ)

Долонно-підошовна еритродизестезія – це шкірна токсичність, яка виникає на ділянках стиснутої шкіри. Вона проявляється переважно на долонях і підошвах ніг або в еритематозних ділянках на кінцівках. ДПЕ, зокрема, спричиняється ліпосомальним доксорубіцином. Попередження та навчання пацієнтів є ключовими факторами профілактики.

Профілактика включає в себе зменшення тертя шкіри, уникнення тепла, використання емолієнтів та кремів. Кортикостероїди (місцеві та пероральні) і нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) можуть допомогти зменшити запальну реакцію. У тяжких або персистуючих випадках можливе зменшення дози ліпосомального доксорубіцину або ж призупинення його прийому до зникнення симптомів.

Токсичний вплив імунотерапії

Оскільки інгібітори імунних контрольних точок (ІКТ) впливають на імунну систему організму, щоб викликати реакцію, спрямовану проти ракових клітин, побічні ефекти зазвичай мають відтермінований початок і запальну або аутоімунну природу. Профіль побічних ефектів часто пов’язаний з препаратом, про який ідеться (інгібітор PD-L1 проти інгібітора CTLA-4), і тим, чи приймається препарат у монотерапії, чи у вигляді комбінованої терапії, а також від того, чи є у пацієнта основні фактори ризику розвитку побічних реакцій, пов’язаних з імунотерапією (irAE).

При гінекологічних злоякісних новоутвореннях, як правило, пацієнтки отримують лікування одним препаратом ІКТ (найчастіше пембролізумабом). При застосуванні монотерапії інгібіторами PD-1/PD-L1 найбільш поширеним побічним явищем є дерматологічні злоякісні новоутворення (30-40%), можуть з’являтися також коліт, ендокринопатії, гепатит та пневмоніт.

NCCN рекомендує використовувати шкалу оцінювання цих побічних явищ, щоб використовувати її для визначення тактики лікування. Спочатку часто застосовують симптоматичне лікування, зокрема місцеві кортикостероїди для лікування висипу, препарати, що пригнічують перистальтику у випадку діареї, замісну терапію у пацієнтів з гіпотиреозом.

Коли симптоматичне лікування є неефективним, застосовують системні кортикостероїди, а у деяких випадках – імуносупресанти.

Токсичний вплив на органи зору

Тизотумаб-ведотин має токсичний вплив на органи зору. У клінічних дослідженнях повідомлялося про такі токсичні ефекти, як кон’юнктивіт, сухість очей, кератит та виразковий кератит.

Через потенційну можливість виникнення цих офтальмологічних токсичних ефектів в інструкції для медичного застосування рекомендується проводити перевірку гостроти зору та обстеження за допомогою щілинної лампи на початковому етапі, перед кожним циклом хіміотерапії та за клінічними показаннями.

Також рекомендується призначати пацієнткам кортикостероїдні, судиннозвужувальні та зволожуючі очні краплі. Пацієнток слід забезпечити холодними пакетами для прикладання до очей на час інфузії, під час лікування уникати використання контактних лінз, а до початку лікування слід детально проконсультувати пацієнтів щодо всіх можливих токсичних ефектів, запобіжних заходів та застосування ними очних крапель.

Джерела:

1. Cao W, Ma X, Fischer JV, et al. Immunotherapy in endometrial cancer: rationale, practice and perspectives. Biomark Res. 2021;9:49.
2. Halla K. Emerging treatment options for advanced or recurrent endometrial cancer. J Adv Pract Oncol. 2022;13:45-59.
3. World Cancer Research Fund International, Endometrial Cancer. Accessed October 3, 2022. https://www.wcrf.org/cancer-trends/endometrial-cancer-statistics/
4. NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology, Endometrial Cancer. Version 1.2022. Accessed October 2, 2022. www.nccn.org
5. Green AK, Feinberg J, Makker V. A review of immune checkpoint blockade therapy in endometrial cancer. Am Soc Clin Oncol Educ Book. 2020;40:1-7.
6. Stewart C, Ralyea Cm Lockwood S. Semin Oncol Nurs. 2019 Apr;35(2):151-156.
7. Kurnit KC, Fleming GF, Lengyel E. Obstet Gynecol. 2021 Jan 1;137(1):108-121.
8. McCluggage G. Pathology. 2011 Aug;43(5):420-32.
9. Fostira F, Papdimitriou M, Papadimitriou C. Ann Transl Med. 2020 Dec;8(24):1703
10. NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology, Ovarian Cancer. Version 5.2022. Accessed October 4, 2022. www.nccn.org
11. Nag S, Aggarwal S, Rauthan A, et al. J Ovarian Res. 2022 Jul 28;15(1):88.
12. Buskwofie A, David-West G, et al. (2020). “A Review of Cervical Cancer: Incidence and Disparities.” J Natl Med Assoc. 112(2):229-232.
13. Johnson C, James D, et al. (2019). “Cervical Cancer: An overview of Pathophysiology and Management.” Semin Oncol Nurs. 35(2):166-174.
14. Cohen P, Jhingran A, et al. (2019). “Cervical Cancer.” Lancet. 393: 169-82.
15. Colombo N, Dubot C, et al. (2021). “Pembrolizumab for Persistent, Recurrent, or Metastatic Cervical Cancer.” N Engl J Med. 385: 1856-67.
16. Chung H, Ros W, et al. (2019). “Efficacy and Safety of Pembrolizumab in Previously Treated Advanced Cervical Cancer: Results from the Phase II KEYNOTE-158 Study.” J Clin Oncol. 37(17):1470-1478
17. NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology, Cervical Cancer. Version 1.2022. Accessed October 2, 2022. www.nccn.org.
18. Ozols RF, Bundry BN, Greer BE, et al. J Clin Oncol. 2003 Sep 1;21(17):3194-200. (GOG 158)
19. Perren TJ, Swart Am, Pfisterer J, et al. N Engl J Med. 2011 Dec 29;365(26):2484-96. (ICON 7)
20. Armstrong DK, Bundy B, Wenzel L, et al. N Engl J Med. 2006 Jan 5;354(1):34-43. (GOG 172)
21. Vasey PA, Atkinson R, Osborne R, et al. Br J Cancer. 2006 Jan 16;94(1):62-8. (SCOTROC)
22. Pignata S, Scambia G, Ferrandina G, et al. J Clin Oncol. 2011 Sep 20;29(27):3628-35. (MITO
23. Pujade-Lauraine E, Wagner U, Aavall-Lundqvist E, et al. J Clin Oncol. 2010 Jul 10;28(20):3323-9. (CALYPSO)
24. Coleman RL, Brady MF, Herzig TJ, et al. Lancet Oncol. 2017 Jun;18(6):779-791. (GOG 213)
25. Aghajanian C, Blank SV, Goff BA, et al. J Clin Oncol. 2012 Jun 10;30(17):2039-45. (OCEANS)
26. Pujade-Lauraine E, Hilpert F, Weber B, et al. J Clin Oncol. 2014 May 1;32(13):1302-8. (AURELIA)
27. Barber EL, Zsiros E, Lurain JR, et al. J Gynecol Oncol. 2013 Jul;24(3):258-64.
28. O’Malley DM, Bariani GM, Cassier PA, et al. Pembrolizumab in patients with microsatellite instability–high advanced endometrial cancer: results from the KEYNOTE-158 study. J Clin Oncol. 2022;40:752-761.
29. Marabelle A, Le DT, Ascierto PA, et al. Efficacy of pembrolizumab in patients with noncolorectal high microsatellite instability/mismatch repair-deficient cancer: results from the phase II KEYNOTE-158 study. J Clin Oncol. 2020;38:1-10.
30. Makker V, Colombo N, Herráez AC, et al. Lenvatinib plus pembrolizumab for advanced endometrial cancer.N Engl J Med. 2022;386:437-448.
31. Makker V, Taylor MH, Aghajanian C, et al. Lenvatinib plus pembrolizumab in patients with advanced endometrial cancer. J Clin Oncol. 2020;38:2981-2992.
32. Oaknin A. A deep dive into immunotherapy in advanced endometrial cancer. Medscape Outcomes Report. Data on file. December 2021.
33. Oaknin A, Pothuri B, Gilbert L, et al. Dostarlimab in advanced/recurrent (AR) mismatch repair deficient/microsatellite instability-high or proficient/stable (dMMR/MSI-H or MMRp/MSS) endometrial cancer (EC): the GARNET study. J Clin Oncol. 2022;(16_suppl): Abstract 5509.
34. Hasegawa K, Tamura K, Katsumata N, et al. Efficacy and safety of nivolumab (Nivo) in patients (pts) with advanced or recurrent uterine cervical or corpus cancers. J Clin Oncol. 2018;36:5594.
35. Konstantinopoulos PA, Luo W, Liu JF, et al. Phase II study of avelumab in patients with mismatch repair deficient and mismatch repair proficient recurrent/persistent endometrial cancer. J Clin Oncol. 2019;37:2786-2794.
36. Miller D, Filiaci V, et al. Carboplatin anf Paclitaxel for Advanced Endometrial Cancer: Final Overall Survival and Adverse Event Analysis of a Phase III Trial (NRG Oncology/GOG0209). J Clin Oncol 38:3841-3850
37. Fader A, Roque D, et al. Randomized phase II trial of carboplatin-paclitaxel versus carboplain-paclitaxel-trastuzumab in uterine serous carcinomas that overexpress human epidermal growth factor receptor 2/neu. J Clin Oncol 36:2044-2051
38. Nomura H, Aoki D, et al. Randomized phase II study comparing docetaxel plus cisplatin, docetaxel plus carboplatin, and paclitaxel plus carboplatin in patients with advanced or recurrent endometrial carcinoma: a Japanese Gynecologic Oncology Group study (JGOG2041). Annals of Oncology 22: 636-642
39. Muggia F, Blessing J, et al. Phase II trial of the pegylated liposomal doxorubicin in previously treated metastatic endometrial cancer: A gynecologic oncology group study. J Clin Oncol 20: 2360-2364
40. Slomovitz B, Filiaci V. et al. A randomized phase II trial of everolimus and letrozole or hormonal therapy in women with advanced , persistant, or recurrent endometrial carcinoma: A GOG foundation study. Gynecol Oncol. 164(3): 481-491
41. Tewari K, Sill M, et al. (2014). “Improved survival with bevacizumab in advanced cervical cancer.” N Engl J Med. 370: 734-743
42. Colombo N, Dubot C, et al. (2021). “Pembrolizumab for persistent, recurrent, or metastatic cervical cancer.” N Engl J Med. 385: 1856-67
43. Chung H, Ros W, et al. (2019). “Efficacy and safety of pembrolizumab in previously treated advanced cervical cancer: results from the phase II KEYNOTE-158 Study.” J Clin Oncol. 37(17):1470-1478
44. Coleman R, Lorusso D, et al. (2021). “Efficacy and safety of tisotumab vedotin in previously treated recurrent or metastatic cervical cancer (innovaTV 204/GOG-3023/ENGOT-cx6): A Multicentre, Open-label, single-arm, Phase 2 Study.” Lancet Oncol. 22: 609-19
45. Colombo N, Carinelli S, et al. (2012) “Cervical cancer: ESMO Clinical Practice Guidelines for Diagnosis, Treatment, and Follow-up.” Annals of Oncology. 23:vii27-vii32
46. NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology, Hematopoietic Growth Factors. Version 1.2022. Accessed October 2, 2022. www.nccn.org.
47. Gupta K, Walton R et al. (2021). “Chemotherapy-induced nausea and vomiting: pathogenesis, recommendations, and new trends.” Cancer Treatment and Research Communications. 26: 100278
48. NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology, Antiemesis. Version 2.2022. Accessed October 1, 2022. www.nccn.org.
49. Fradkin M, Batash R, et al. (2019). “Management of Peripheral Neuropathy Induced by Chemotherapy.” Curr Med Chem. 26(25):4698-4708
50. Hershman D, Lacchetti C, et al. (2014). “Prevention and management of chemotherapy-induced peripheral neuropathy in survivors of adult cancers: American Society of Clinical Oncology Practice Guideline” J Clin Oncol. 20;32(18):1941-67.
51. Plummer C, Michael A, Shaikh G. Br J Cancer. 2019 Jul;121(2):109-116.
52. Li M, Kroetz DL. Pharmacol Ther. 2018 Feb; 182: 152–160.
53. Cabanillas ME, Takahashi S. Semin Oncol. 2019 Feb;46(1):57-64.
54. Peterson DE, Lalla RV. Curr Opin Oncol. 2010 Jul; 22(4): 318–322.
55. Lalla RV, Bowen J, Barasch A, et al. Cancer. 2014 May 15;120(10):1453-61.
56. Ni C, Fang J, Qian H, et al. J Int Med Res. 2020 Dec;48(12):300060520974854.
57. Kwakman JJM, Elshot YS, Punt CJA, et al. Oncol Rev. 2020 Feb 18; 14(1): 442.
58. Kennedy L, Salama A. (2020). “A Review of immunotherapy related toxicity.” CA Cancer J Clin. 70(2):86-104
59. NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology, Management of immunotherapy-related Toxicities. Version 1.2022. Accessed October 2, 2022. www.nccn.org.
60. Tisotumab vedotin (Tivdak). Prescribing information [internet]. Bothell (WA). Seagan Inc; 2021.